Альпака – золото інків

Альпака – (Vicugna pacos) – є частиною сімейства верблюжих Південної Америки.

Її зріст не перевищує метра, вага – 70-ти кілограмів. Довжина вовни – 15-20 см.

«Дім» альпаки знаходиться в Андах на висоті 3500-5000 метрів над рівнем моря в Еквадорі, Перу, Чилі та Болівії.

Спочатку альпаку помилково віднесли до роду лам. Проте, 2001 року систематику виду змінили з Lama pacos на Vicugna pacos, з’ясувавши, що предками альпака були вікуньї.

Труднощі при визначенні виду тварин полягали в тому, що усі чотири представники сімейства верблюжих, котрі зустрічаються в Південній Америці, при міжвидовому схрещуванні дають потомство. У лами і альпаки його називають уарісо (ісп. Huarizo), а у вікуньї і альпаки – paco-vicuna, нездатних до розмноження.

Статеве дозрівання альпаки настає у дворічному віці, а період вагітності триває 11 місяців.

Остаточну відповідь про «генеалогію» тварин дало лише дослідження їхньої ДНК.  І тепер нам напевно відомо, що представник саме Vicugna pacos  живе у нашому зоопарку.

Далі вивчаючи природу альпаки, науковці встановили, що її кров, як і кров інших безгорбих верблюдів Америки, має багато червоних тілець. Це дає їй можливість комфортно почуватися у розрідженому високогірному повітрі.

Також було помічено, що при спілкуванні між собою альпаки використовують мову рухів тіла: стійку, положення вух, шиї тощо.

Ще одна особливість виду – у тварини немає зубів на верхній щелепі і вона змушена підбирати корм губами.

Альпака – цікава, розумна і охайна тварина. Вона любить купатися. А ще більше – гратися. Навіть у своєму «похилому» двадцятирічному віці.

У природі вони живуть невеликими стадами, що складаються з одного самця і 4-10 самок. А звикаючи до людини, дозволяють себе торкатись, лікувати і, звичайно ж, стригти.

Людина дуже цінує шерсть альпаки. Адже вона має понад 20 кольорових відтінків і не містить жиру. Тому вироби з такого хутра довго не забруднюються.

Жодна інша шерсть не зрівняється з вовною альпаки. Вона в сім разів тепліша за вовну вівці, практично водонепроникна і не викликає алергії. Ось де справжнє золоте руно, справжнє золото інків, що не втратило цінність і донині.

А у сучасній Німеччині розкрили ще один із секретів давніх перуанців і почали використовувати альпаку у, так званій, пет-терапії – лікуванні нервових і психічних недуг у людей.

Ці, і, можливо, інші таємниці альпаки були відомі жителям Анд ще кілька тисячоліть тому. За це їх не лише любили, а й поважали, зображуючи на предметах домашнього вжитку, виготовляючи маленькі керамічні фігурки тварини.

Більше того, 1825-го року альпака була розміщена на гербі Республіки Болівар, нинішньої Болівії, і лише 2004-го там її змінила лама.

Сьогодні альпаку розводять в багатьох країнах Європи і Америки. Але найбільшого поширення – близько 80% всього поголів’я виду – вона отримала в Перу, де нараховує близько 3,5 млн. голів.

Альпака. (Подільський зоопарк)
Альпака. (Подільський зоопарк)
Альпака. (Подільський зоопарк)
Альпака. (Подільський зоопарк)

 

ДОВІДКА
У Подільському зоопарку мешкає понад 220 тварин.

Понад 110 ссавців 38 видів:

парнокопитних 19 видів, 63 екземпляри;

копитних 4 види, 7 екземплярів;

мозоленогих 3 види, 6 ексземплярів;

хижаків 6 видів, 17 екземплярів;

гризунів 3 види, 12 екземплярів;

приматів 3 види, 6 екземплярів.

Понад 100 птахів 25 видів. З них 7 екземплярів хижаків 5 видів.

P.S. Кількість голів тварин є величиною не постійною і подається округлено.