Ему. Війна з прибульцями

Страус австралійський, котрого ще називають ему – (Dromaius novaehollandiae) – птах загону казуароподібних, найбільший в Австралії і другий за розміром після страуса.

Його довжина – 150-190 см, вага – 30-55 кг.

З крилами йому не пощастило – всього 20 см. Зате  крокує він – не наздоженеш – по 275 см. одним махом зі швидкістю до 50 км. на годину.

Саме тому ему ведуть кочовий спосіб життя і можуть долати великі відстані у пошуках їжі.

У кращі часи, до того, як вони 1696 року познайомились з першим європейцем, ці птахи харчувались дикоростучими рослинами і окремими безхребетними у тій кількості, котру могли знайти. Та з приходом до Австралії фермерського сільгоспвиробництва харчів стало стільки, що бродити пустелею заради зернини вже не мало сенсу. Ему швиденько поповнили свій раціон культурними рослинами, що сприяло подвоєнню їхнього поголів’я на материку.

Так вони нажили собі затятих ворогів. Дійшло аж до війни.

2 листопада 1932 року урядові війська, озброєні кулеметами, у кількості трьох осіб під орудою майора Королівської австралійської артилерії Мередита атакували ему. За два тижні бійні полягло близько тисячі! голів птиці. Та урядовцям цього видалось замало і вони припинили спецоперацію, визнавши її неефективною! Бо ему знайшли протидію кулеметам: чудовий слух, зір і голос. Завдяки спеціальному надувному мішечку на шиї вони подавали сигнал тривоги хрюканням, клекотінням та барабанним боєм. Але найвище європейці оцінили силу довгих ніг птаха…

Так ему, майже, переміг прибульців.

У 1934, 1943 і 1948 роках фермери знову просили в уряду вогневої підтримки, але отримували категоричну відмову.  Натомість було розроблено систему економічних заохочень населення до знищення птахів.  Це виявилось сильнішим за зброю. А 1953 року уряд надав 52 тис. австралійських доларів на будівництво паркану протяжністю 153 милі. Його приєднали до раніше збудованого паркану проти кроликів і собак дінго. Так сформувалась «велика австралійська стіна» під назвою Lake Moore Emu Fence.

Всього за роки протистояння було знищено 57 тисяч голів ему! Лише 1999-го року їх було взято під охорону законом про захист навколишнього середовища і біорізноманітності Австралії. Птахів було завезено до Північної Америки, Перу, Китаю. Припускають, що завдяки і цим заходам нині загальна кількість цього виду тварин у дикій природі становить 750 тис. голів.

Та все ж, не варто забувати і про те, що ему мають надзвичайно високу здатність пристосовуватись до життя у недружньому природному середовищі.

Наприклад, самка у сприятливий сезон може відкласти три кладки яєць. Причому від різних самців.

Птиця може під час висиджування яєць довго обходитись без води. Через відсутність зубів ему ковтає камінчики, вугілля, а то й скло і метал, для подрібнення їжі у шлунку. Їхні пазурі на лапах мають фантастичну твердість, що дозволяє руйнувати дротову огорожу. А очі ему захищені мембраною для захисту від пилових штормів, що є частими у посушливих пустелях Австралії.

Ну і звичайно ж, яйця ему є незвичайними. Їхня вага складає 700-900 гр., що у 10-12 разів більше курячих. А оболонка має темно-зелений або чорно-фіолетовий колір і товщину близько 1 мм.

Висиджуванням потомства, приблизно 2 місяці, займається лише самець. А після його появи на світ, ще 5-7 місяців охороняє дитинчат, хоч «курчата» вже через 5 годин після народження здатні бігати. А на сьомий день і взагалі покидають гніздо, щоб через три роки зайнятись вихованням власного потомства.

Так у турботах про сім’ю і  власне виживання минає двадцятирічний вік ему.

Ем. Страус австралійський. Вінниця. Подільський зоопарк
Ему. Страус австралійський. Вінниця. Подільський зоопарк
Ем. Страус австралійський. Вінниця. Подільський зоопарк
Ему. Страус австралійський. Вінниця. Подільський зоопарк.