Індійський дикобраз

Індійський дикобраз, як неголений тато. Його любити можна, а цілувати – ні. Та й просто погладити дикобраза проблематично через те, що, майже, увесь він покритий гострими голками до 40 см. завдовжки. Без них дикобраз став би легкою здобиччю для великих хижаків, оскільки бігун він не з числа легкоатлетичних призерів та й зір має досить слабкий, щоб вчасно виявити небезпеку.

Та дикобраз пристосувався до навколишнього середовища у інший спосіб. Існує легенда, що він стріляє у ворога своїми стрілами. Насправді ж це не зовсім так.

Спершу він намагається мирно домовитись з нападником, трясучи хвостом і швидко тупаючи задніми ногами. При цьому його голки створюють характерне потріскування. Потім він похрюкує і пихтить.

А вже коли це не діє, дикобраз може блискавичним, ледве відчутним рухом ткнути противника голками, а потім знову відскочити назад. Завдяки мікроскопічним зазубринам на кінчиках голок вони застрягають в тілі хижака, викликаючи запалення і сильний біль.

Кажуть, що в Індії тамтешні тигри чи леопарди стають людожерами через те, що поранені дикобразом більше не можуть полювати на велику здобич.

Але мешкає Hystrix indica не лише там. Його можна зустріти в Південно-Східній Азії, в південних районах Китаю, в Пакистані, Ірані та на Близькому Сході, у країнах Середньої Азії.

Селиться він на відкритій сухій місцевості, покритій невисоким чагарником і невеликими перелісками, у пустелях, а то й гірській місцевості на висоті до 3900 м. над рівнем моря. Часто біля баштану, оскільки полюбляє ласувати динею. Саме через це з ним не миряться селяни, бо дикобраз завдає культурним насадженням значної шкоди і розкопує грунт. Ну, а коли баштанних замало, ця тварина може харчуватись і комахами, личинками, корінням, і корою рослин.

Період статевого дозрівання у цього виду настає у 2 роки. 2-3 рази на рік самки дикобразів народжують 2-3 дитинчати після 110-115 днів вагітності.

Дикобраз багато п’є. Тому селитись намагається поблизу води. Більше того, завдяки пустотілим голкам-поплавкам легко тримається на воді.

Нора дикобраза досить великого розміру – до десяти метрів – оскільки сам він у довжину, разом з голками, може сягати 70-80 см. та й маса тіла немала – до 12 кг.

Дикобраз не залягає в зимову сплячку, але в холодну пору менш активний і рідше виходить з лігва.

Вид Hystrix indica рідкісний. Через це в окремих країнах його занесено до «Червоної книги».

Впевнений у своєму захисті, він не боїться великих звірів, до яких, очевидно, відносить і автомобілі. Через те не поступається їм на автошляхах і гине під колесами.

Дикобрази звикають до життя у неволі. Вони швидко освоюються, добре розмножуються і доживають до 20 років.

Індійський дикобраз Подільського зоопарку
Індійський дикобраз Подільського зоопарку

ДОВІДКА

У Подільському зоопарку мешкає понад 220 тварин.

Понад 110 ссавців 38 видів:

парнокопитних 19 видів, 63 екземпляри;

копитних 4 види, 7 екземплярів;

мозоленогих 3 види, 6 ексземплярів;

хижаків 6 видів, 17 екземплярів;

гризунів 3 види, 12 екземплярів;

приматів 3 види, 6 екземплярів.

Понад 100 птахів 25 видів. З них 7 екземплярів хижаків 5 видів.

P.S. Кількість голів тварин є величиною не постійною і подається округлено.