Муфлон

Муфлон європейський (Ovis musimon Linnaeus, або Ovis ammon musimon) — вид роду баранів (Ovis) родини бикових (Bovidae). Жуйна парнокопитна рогата тварина.

У даний час муфлон розповсюджений на Кавказі у Хосровському заповіднику у Вірменії, на півночі Іраку і на північному заході Ірану. Раніше зустрічався у Вірменському нагір’ї та на Балканах.

Самки і ягнята муфлонів утворюють стадо до 100 особин в той час, як самці приєднуються до стада тільки під час гону.  Та й то лише для того, щоб позмагатись у турнірних боях.

Європейські дикі муфлони збереглися тільки на островах Корсика і Сардинія, але його широко розселили в південних районах Європи. Тут муфлон населяє відкриті простори зі слабо пересіченим рельєфом, пологі схили гір.

Успішна акліматизація європейського муфлона має велике наукове і практичне значення, оскільки він може збільшити видовий склад цінних мисливсько-промислових тварин.

Як родоначальник домашніх овець, муфлон легко утворює помісь з різними породами овець, покращуючи їх якості, і тому може бути вихідною формою для гібридизації.

Шерсть муфлона досить коротка, на грудях подовжена. Верхня сторона влітку рудо-бура з більш темною спиною, взимку каштаново-бура.

Довжина тіла самців муфлона – 1.25 м., з яких 10 см. – довжина хвоста. Висота в плечах – 70 см. У самців сильно розвинені товсті трикутні в поперечному перерізі роги довжиною до 65 см. із 30-40 складками. Вага самця 40-50 кг.

Самки дещо світліші, менші і зазвичай без ​​рогів.

Азіатський муфлон помітно більший європейського. Довжина тіла може досягати 150 см., висота в плечах до 90 см., а вага самця – до 80 кг.

Азіатський муфлон утворює 5 підвидів і поширений від Закавказзя і південних частин Туркменістану і Таджикистану до Середземного моря і північно-західної Індії.

Зустрічається він і у Вірменії, на півночі Іраку, на Балканах і в Криму, куди був завезений в 1913 році.

Вважається, що саме муфлон є прабатьком усіх порід домашніх овець і був одомашнений близько 8 тисяч років тому.

Харчуються муфлони травами, пагонами і листям чагарників. Регулярно ходять на водопої. Причому, можуть пити навіть дуже солону воду.

На диких муфлонів полюють вовки і леопарди, але головний ворог муфлона – людина з рушницею.

Полювання на муфлонів велось здавна. Близько 10 000 років тому людина почала приручати муфлонів і в результаті з’явилися домашні вівці.

В Україні вид має статус адвентивного, і як чужорідний, не може мати охоронного статусу.

Самки і самці європейських муфлонів досягають статевої зрілості у віці 1,5 років. На другому році життя самки, як правило, запліднюються і у віці двох років у них народжується перше ягня. Самці починають брати участь у розмноженні на 3-му або 4-му році життя. Хоча статева зрілість у них наступає раніше, сильні барани відганяють їх від самок.

Вагітність самки європейського муфлона триває протягом п’яти місяців. Ягнята починають з’являтися з кінця березня до кінця квітня. Одразу після народження вони стають на ноги і через кілька годин можуть йти за матір’ю.

Протягом року спостерігаються значні міграції європейських муфлонів. Їхні маршрути залежать від стану пасовищ і джерел води.

У природних умовах тривалість життя європейського муфлона становить близько 8 років.

Муфлон у Подільському зоопарку
Муфлон у Подільському зоопарку
Муфлон у Подільському зоопарку
Муфлон у Подільському зоопарку