Олень плямистий

Плямистий олень

Плямистий олень (Cervus nippon) – ссавець з сімейства оленевих (Cervidae).

За ареалом  проживання його ще називають усурійським. А романтичні китайці за розкішні роги цього оленя звуть його «хуа-лу» – «олень-квітка».

Представники плямистих оленів відносяться до середніх представників свого сімейства. Тіло їх довжиною від 160 см. до 182 см., при цьому висота в холці не перевищує у найбільших особин 112 см. Влітку забарвлення у оленів червоно-руде з білими плямами, а взимку тьмяне.

Олені добре плавають, що дозволяє їм перепливати не тільки річки, але навіть морські протоки шириною до 10 кілометрів.

Цей вид мешкає в дубово-широколистяних і кедрово-широколистяних лісах з чагарниками і водоймами, болотами, полями. Раніше він був дуже поширений у північно-східному Китаї, Північному В’єтнамі, Кореї, Японії, у середній смузі європейської частини Росії і на Кавказ, куди був завезений на початку 30-х років ХХ століття.

Його акліматизацією займались у Середній і Центральній Європі, а також Данії і на Карельському перешийку РФ.

І все ж, це досить рідкісна тварина, якій загрожує зникнення. Але вона ще й витончена і граціозна. Стрибок оленя може досягати в довжину 10 метрів, а у висоту – 2,5 метра. Але звичайно ж, найпривабливішими у оленя є розкішне гілля рогів.

Їхня довжина може сягати 80 см. Кількість відростків, розмір і їхня вага залежать від віку тварини. Найбільшої «крони» вони досягають у віці 10-12 років і можуть мати від трьох – до семи відростків.

Це – і прикраса і нещастя тварин. Їхні молоді роги (панти) були предметом полювання у багатьох народів протягом довгого часу. Медичному препарату, що виготовляють з них – пантокрину – приписували чудодійні властивості. У XIX столітті панти були надзвичайно дорогими. У Кореї і Примор’ї існував цілий клан ловців оленів – Каванда. Вони могли загнати оленя навіть влітку і зловити його голими руками.

У дикій природі плямистий олень харчується трав’янистими рослинами, опалими жолудями, горіхами і плодами, листям дерев і чагарників, грибами і ягодами, взимку поїдає також кору і молоді гілки.

На Далекому Сході олені часто виходять на берег моря, де шукають сіль і морські водорості. Вони необхідні тваринам після зими, в період линьки і активного росту рогів та виношування і вигодовування потомства.

Як свідчить статистика, у цьому регіоні, завдяки охоронним заходам, плямистих оленів збереглось дещо більше, ніж на європейському континенті, де вони стали об’єктом спортивного полювання. Більше того, через постійне переслідування плямистий олень ледь не вимер на початку XX століття.  А зараз його чисельність у дикій природі становить менше 3 тисяч голів.

Фахівці стверджують, олень здатний жити і розмножуватися лише за підтримки людини: постійного захисту від браконьєрів і хижаків, підгодівлі протягом зими. Тож, «квітковий олень» вже не боїться наближатися до людини, чи автомобільних шляхів.

А на волі цей олень веде стадний спосіб життя, об’єднуючись у групи по 7-10 голів.

Самки плямистого оленя спаровуються з 3 років, а самці – з 4.

З вересня – до жовтня вони влаштовують свої «сімейні справи». Це період гону – залицяння до самок і жорстоких дуелей з самцями-конкурентами. У хід йдуть усі види зброї: роги, копита і навіть зуби. То ж, наслідки подібних зустрічей бувають і важкими. Але як тільки «чоловіки» з’ясують свої стосунки і з однією частиною стада, і з іншою, вони полишають своїх подруг і увесь вільний час проводять у товаристві «джентельменів».

А тим часом, самка після восьмимісячної вагітності народжує у травні-червні одне телятко вагою від 4 до 7 кілограмів. Протягом року воно поступово звикає до рослинної їжі і остаточно виходить з-під опіки матері, щоб прожити самостійним життям 20 років.

Століттями у плямистих оленів було усе гаразд, допоки у їхнє життя не втрутилась людина. Одним з таких невдалих прикладів стала спроба акліматизації тварин у нехарактерних для них регіонах.

Через анатомічні особливості будови копита оленям складно долати глибокі снігові покриви і вони не здатні утікти від ворогів. А це і вовк, і тигр, і бурий ведмідь, і рись.

Здатність схрещуватись з благородним оленем призвела до появи гібридних варіантів цієї тварини. До того ж у нові для себе землі плямисті олені принесли свої давні захворювання і комах-паразитів.

Ну, і як часто відбувається, пришельці відібрали у аборигенних видів тварин частину їхнього корму, що призвело до скорочення кількості, наприклад, косуль.

Результат «міжвидових» взаємин людини з оленями – останніх занесено до Червоної Книги.

Олень плямистий
Олень плямистий
Олень плямистий
Олень плямистий
Олень плямистий
Олень плямистий

ДОВІДКА
У Подільському зоопарку мешкає понад 220 тварин.

Понад 110 ссавців 38 видів:

парнокопитних 19 видів, 63 екземпляри;

копитних 4 види, 7 екземплярів;

мозоленогих 3 види, 6 ексземплярів;

хижаків 6 видів, 17 екземплярів;

гризунів 3 види, 12 екземплярів;

приматів 3 види, 6 екземплярів.

Понад 100 птахів 25 видів. З них 7 екземплярів хижаків 5 видів.

P.S. Кількість голів тварин є величиною не постійною і подається округлено.