Поні

Поні (англ. Pony, від галльс. Ponaidh «маленький кінь») – підвид домашнього коня. Характерною особливістю є низький зріст (80-140 см.), потужна шия, короткі ноги і витривалість.

До поні відносяться безліч порід, виведених на островах Ісландія, Сицилія, Корсика, Готланд, Хоккайдо.

У вітчизняній іппологічній літературі до поняття «поні» включено коней, що мають висоту в холці 100-110 см. В Німеччині – нижче 120 см., в Англії – до 147,3 см. Цікаво, що за англійськими стандартами до поні можна віднести половину кінських порід світу.

Вважається, що перші поні з’явилися на островах Європи, півночі Скандинавії і на нинішній території заповідника Камарг, що на півдні Франції. Саме там, в умовах кам’янистих острівців, бідних на рослинність, могла сформуватись порода низькорослих і невибагливих коней.

Їхні останки були виявлені на півдні Франції. Це доісторичні предки дуже древніх порід коней, прямими нащадками яких є сучасні поні.

До теперішнього часу виведено близько 20 верхових і легкоупряжних порід поні. Серед них шетлендські, уельські, ісландські і хоккайдо.

Найменша з існуючих нині порід поні – Фалабелла. Їхня висота у холці не перевищує 60 см. Зовні статура породи схожа з кіньми верхового типу. Але їздити верхи на них не можна.

Особливість поні в тому, що на ходу маленькі коні піднімають ноги вище, ніж звичайні коні. Їх копита дуже міцні і не потребують підков.

І характер поні мають не менш твердий. Вони не поступаються розумом коням, дуже незалежні і навіть дещо вередливі.

Вважається, що різні породи поні походять від дикого підвиду коней ( Equus ferus caballus).

У більш близькі нам часи породи поні виводились спеціально для виконання певної роботи.

Наприклад, шетлендські поні славляться своєю силою відносно власного розміру. Їхня висота не перевищує 102-107 см. а вони здатні перевозити вантаж, що у двадцять разів перевищує власну вагу. Вони працювали у рудниках і вугільних шахтах, перевозячи за рік до 3 тис. тонн  вантажів.

Поло-поні – назва групи поліпшених арабськими або чистокровними верховими жеребцями коней напівкровних порід висотою в холці до 147 см. і вище. Вони також відрізняються силою і придатні для гри в кінне поло і спортивних занять конкуром, троєборством, вольтижировкою. Розрізняють англо-ірландських, американських, китайських та інших поло-поні.

Верхові поні Великобританії – продукт поєднання дрібних чистокровних верхових кобил з жеребцями поло-поні, або дартмурських кобил і дрібних чистокровних верхових жеребців.

Висота в холці верхових поні до 145-147 см., а використовують їх в дитячому кінному спорті і різноманітних шоу.

Поні беруть участь в тих же видах кінного спорту, що і коні: виїздці, скачках з перешкодами, стрибках.

А два поні брали участь навіть в Олімпійських іграх 1960 і 1968 року.

У сучасному світі раціон харчування поні стандартний для коней. Його основу складає сіно і трава. Поні не їстимуть лопух, чи  реп’ях, а на надлишок вівса реагують алергією. Зате дуже люблять конюшину і кропиву, моркву, картоплю і буряк, яблука і гарбузи.

Не дивно, що при такому харчуванні поні здатен прожити 45-54 роки. Це навіть більше, ніж живуть коні.

Поні у Подільському зоопарку
Поні у Подільському зоопарку
Поні у Подільському зоопарку
Поні у Подільському зоопарку