Страус африканський, або горобець-верблюд

Африканський страус – (Struthio camelus) – безкілевий нелітаючий птах, єдиний сучасний представник сімейства страусових (Struthionidae). Його наукова назва в перекладі з грецької означає «горобець-верблюд» (Στρουθίο-κάμηλος).

Існують два базові типи африканського страуса: страуси Східної Африки з червоними шиями і ногами і два підвиди з синювато-білими шиями і ногами.

Страус мешкає у відкритих саванах і напівпустелях на північ і на південь від зони екваторіальних лісів.

У зовнішній і внутрішній будові страуса досить багато примітивних ознак.

Крила у страусів недорозвинені: два пальця на них закінчуються кігтями, або шпорами. Пір’я росте рівномірно по всьому тілу в той час, як у більшості птахів вони розташовані по особливих лініях – птериліях. Таке розташування пір’я зустрічається ще у нанду, ему, казуара, ківі і пінгвінів.

У страусів відсутній кіль грудини, оскільки грудні м’язи у них порівняно слабо розвинені. Тому вони абсолютно нездатні до польоту.

Зате ноги страуса чудово пристосовані до бігу. По-перше, довгі лапи мають потужну мускулатуру; по-друге, у страуса на лапах тільки два пальця – один величезний, схожий на цілу ступню і озброєний кігтем, а другий – менший і без кігтя. Другий палець не є опорним, а лише допомагає утримувати рівновагу і поліпшує зчеплення з ґрунтом під час бігу. Це вкрай необхідно птиці при висоті до 270 см. і масі до 156 кг., яка може рухатись зі швидкістю 60-70 км. на годину кроками по 3,5-4 м!

Звичайною їжею для страусів є рослини: пагони, квіти, насіння, плоди. Але при нагоді вони поїдають і дрібних тварин: комах, рептилій, гризунів і залишки від трапез хижаків.

Оскільки у страусів немає зубів, для подрібнення їжі в шлунку вони ковтають дрібні камінці. А в урбанізованому світі цей перелік звучить ще дивніше: цвяхи, шматки дерева, заліза, пластмаси.

Що ж до води, то тут якраз і може критись походження давньої грецької назви страуса – горобець-верблюд. Він може тривалий час обходитися без води, отримуючи вологу з рослин, котрі поїдає.

Що ж до приватного життя страуса, то він віддає перевагу полігамній сім’ї. Найчастіше його можна зустріти в оточенні кількох самок. А у міжгніздовий період страуси іноді збираються зграями по 20-30 птахів.

Під час шлюбного сезону самці страусів займають собі територію від 2 до 15 км., і своєрідно токують, залучаючи самок. Самець опускається на коліна, ритмічно б’є крилами, закидає голову назад і треться потилицею об власну спину. Шия і ноги у самця в цей період набувають яскравого забарвлення.

Змагаючись за самок, самці видають шипіння і можуть сурмити. Для цього вони набирають повний зоб повітря і з силою проштовхують його через стравохід – при цьому лунає подібність глухого реву.

Домінантний самець покриває всіх самок в гаремі, але пару утворює лише з домінантною самкою і разом з нею висиджує пташенят.

Усі самки гарему відкладають яйця в одну гніздову ямку, яку самець вишкрібає в землі або в піску. Її глибина 30-60 см.

У Північній Африці загальна кладка зазвичай складається з 15-20-ти яєць, на півдні материка – з 30-ти, в Східній Африці число яєць доходить до 50-60.

Яйця страусів найбільші у пташиному світі: довжина 15-21 см., а вага – від 1,5 до 2 кг.

Кладку вдень поперемінно насиджують самки, а самець – вночі. Так триває 35-45 днів.

Страусенята вилуплюються зрячі, покриті пухом і здатні до пересування. Їхня вага становить 1,2 кг., а до чотирьох місяців вже досягає 18-19 кг.

Пташенята на наступний день після вилуплення залишають гніздо і подорожують разом з батьками у пошуках їжі. Причому страусині сім’ї можуть пастись разом з табунами зебр і антилоп, разом з ними здійснювати далекі міграції по африканських рівнинах.

Здатними до розмноження страуси стають у 2-4 роки. А у цілому їхній вік життя може становити 75 років.

Оскільки страуси живуть зграями, то між її членами існує певна ієрархія. Птахи вищого рангу тримають хвіст і шию вертикально, а слабші особини – похило. Мабуть, десь тут поблизу криється розгадка легенди, чому страус ховає голову у пісок.

Річ у тім, що самка страуса, яка сидить на гнізді, справді в разі небезпеки розпластує по землі шию і голову, прагнучи стати непомітною на тлі савани. Так само страуси поводяться, коли побачать хижаків. Але якщо до такої птиці наблизитися, вона миттєво підхоплюється і тікає.

А боятись страусу є чого. Його гарні махові і стернові пера здавна користувалися попитом у людей. З них робили віяла і прикраси для дамських капелюхів і рицарських шоломів. Зі шкаралупи яєць африканськими племенами виготовлялась посудина для води, а в Європі – всілякі кубки.

Задля всього цього страусів майже винищили у XVIII – початку XIX ст., як це сталось з близькосхідним підвидом страуса.

Нині страусів розводять у більш як 50-ти країнах світу, включаючи регіони з холодним кліматом. Проте більшість ферм, як і раніше, зосереджена в Південній Африці.

Страус африканський у Подільському зоопарку
Страус африканський у Подільському зоопарку
Страус африканський у Подільському зоопарку
Страус африканський у Подільському зоопарку