Свиня дика у Подільському зоопарку

Свиня дика

Свиня дика (Sus scrofa), або кабан, вепр – ссавець із загону парнокопитних, підряду свиноподібних (нежуйних), сімейства свиней, роду кабанів. Є предком домашньої свині.

Він має більш коротке тіло, товсті і високі ноги. Головна відмінність дикої свині – ікла, що стирчать вгору.

Щетина кабана утворює на спині щось на зразок гриви з гребенем, який настовбурчується при збудженні тварини.

Щетина чорно-бурого кольору з домішкою жовтуватого. Та трапляються і строкаті, чи рябі екземпляри. Щоправда, вони рідкісні.

Колір щетини може різнитися залежно від віку і місця проживання: якщо в Білорусі зустрічаються чисто чорні кабани, то в районі озера Балхаш – дуже світлі, майже білясті.

На масивній товстій короткій шиї кабана розташована велика клиноподібна голова з довгими широкими вухами, маленькими очима і потужним виданим уперед рилом з п’ятачком, добре пристосованим для риття. Дорослий кабан може прорити своїм рилом мерзлий грунт на глибину 15-17 см. Він здатен розвивати швидкість до 40 км/год на суші і гарно плаває.

Довжина тіла кабана – до 175 см., висота в холці до 1 м. Вага, за звичай, не перевищує 100 кг., хоча може досягати і 150-200 кг. Зрідка в Східній Європі трапляються особини вагою до 275 кг., а в Примор’ї і Маньчжурії – до півтонни.

Як правило, кабани обмежено полігамні, так як на одного вепра чоловічої статі припадає від однієї до трьох самок. В період гону між самцями відбуваються запеклі бійки з використанням гострих іклів.

Розмножуватись дикий кабан починає у віці від півтора – до трьох років.

Вагітність триває близько 18 тижнів. Число поросят одного виводка 4-6, а деколи і 12. Новонароджені важать від 600 до 1650 г. Мати вигодовує їх до віку 3,5 місяців і до осені маса поросят становить 20-30 кг.

Тривалість життя тварин може досягати 14 років у природі і 20 років – в неволі та охоронюваних територіях.

Археологічні знахідки свідчать, що вже 13 000 – 12 700 років тому дикі свині почали одомашнюватись на Близькому Сході в районах басейну річки Тигр.  На Кіпрі знайдені останки свиней, які жили більше 11 400 років тому. Одомашнення свиней в Китаї відбувалося ще 8 000 років тому.

Вивчення ДНК диких свиней показало, що виникли вони десь на островах Південно-Східної Азії. Можливо, на землях сучасної Індонезії або Філіппін, звідки потім поширилися по материковій Євразії і Північній Африці. У наш час вони водяться в широколистяних і змішаних лісах материкової Середньої Європи від Атлантики до Уралу; в Середземномор’ї, включаючи також окремі райони Північної Африки; в степових районах Євразії, Середньої Азії, на північному сході Передньої Азії; на півночі ареал кабана доходить до тайги.

Але у багатьох регіонах дикого кабана було винищено.

Так, в Лівії кабани зникли до 1880-х років. Останній кабан в Єгипті помер в зоопарку Гізи в грудні 1912 року, у Данії – в XIX столітті. У Великобританії охороною кабана переймався ще Вільгельм Завойовник, ухваливши в 1087 році закон, за яким незаконне вбивство кабана каралось засліплення мисливця.

У середині XX століття почалося часткове відновлення популяцій диких кабанів і у 1970-х роках вони знову з’явилися в Данії і Швеції. Навіть в Англії в 1990-х роках в дикій природі з’явилися групи завезених з материка кабанів.

У Північну Америку європейські кабани були завезені людиною як об’єкт полювання і поширилися в дикій природі поряд із здичавілими домашніми свинями, які зустрічаються тут з початку європейської колонізації.

Нині кабан водиться на значних територіях Європейської частини Росії, на Кавказі, в Південному Сибіру, на Тянь-Шані і в Карпатах.

Зір у диких свиней розвинений слабо. Вони не здатні розрізняти кольори і побачити людину за 15 метрів. Зате нюх і слух дуже хороші.

У всеїдності кабани можуть зрівнятися з людиною. Раціон складається переважно з рослинності – протягом усього року це бульби, коріння, кореневища, цибулини. Влітку і восени зростає частка плодів, жолудів, насіння, горіхів, ягід, грибів. Взимку тварина змушена задовольнятися корою дерев, пагонами і т. п. Не включає зі свого раціону дрібних тварин (черви, молюски, жаби, ящірки, змії, гризуни, комахоїдні, яйця птахів і личинки комах) і падаль.

Протягом доби кабан може споживати від 3 до 6 кг. корму.

Розпушуючи значні площі землі, кабани сприяють закладенню насіння, відновленню деревних порід.

Кабани стійкі до ряду отруйних рослин, а також мають мутацію нікотинового ацетилхолінового рецептора, що захищає їх від зміїної отрути. Крім кабанів, модифікації з подібним ефектом мають тільки три ссавці – медоїди, їжаки і мангустові.

Зображення дикого кабана зустрічаються на геральдичних знаках. Зокрема, на гербах багатьох муніципалітетів країн Європи. Це – символ мужності і безстрашності.

Білий кабан був нагрудною емблемою Річарда III. На його коронацію в 1483 році було замовлено 13 000 таких значків.

Свиня дика у Подільському зоопарку
Свиня дика у Подільському зоопарку
Свиня дика у Подільському зоопарку
Свиня дика у Подільському зоопарку
Свиня дика у Подільському зоопарку
Свиня дика у Подільському зоопарку