Зелена мавпа Подільського зоопарку

Зелена мавпа

Зелена мавпа (Cercopithecus sabaeus). Цей вид мавп поширений в Західній Африці від Сенегалу – до річки Вольта, також інтродукований в Кабо-Верде і був завезений на острови Вест-Індії на суднах работорговців.

Зелена мавпа живе в сухих, запилених африканських саванах. Іноді їх називають ефіопськими мавпами, оскільки ці савани розташовані на заході Ефіопії. Однак вид поширений не тільки в Ефіопії, але і в інших африканських регіонах.

Цікавою є «уніформа» цього виду. «Зелені» «одягаються» строкато.

Верхня частина тіла тварини забарвлена у оливковий, сріблясто-сірий або червонувато-зелений колір. Живіт – білий або жовтуватий. На голові яскрава «шапочка». Шкіра на животі з синім відтінком. Бакенбарди, брови і щоки – білі. Повіки рожеві. Лицьова частина, вуха, задні кінцівки і кінчик хвоста чорні. Дивно, як усі ці фарби поміщаються невеличкому тілі тваринки –  всього 46-66 см. при вазі 2,5-7 кг.

Але нічого випадкового у природі, як відомо, не буває. Коли у п’ятирічному віці самець досягає статевої зрілості, його мошонка блакитного кольору привертає увагу протилежної статі. І тим більше, чим яскравіший і насиченіший колір. А це свідчить про рівень тестостерону. Якраз він і забезпечує виду збереження популяції через поширену серед зелених мавп полігамію.

Статеве дозрівання у самок наступає в 4-річному віці. Самці стають статевозрілими у 5 років.

Альфа-самець злучається з більшістю самок свого стада.

Через 5-6 місяців вагітності зелена мавпа народжує одне дитинча. Воно вкрите шерстю, а його очі відкриті. Відразу ж після того, як мати почистить новонародженого, воно міцно хапається за шерсть на її животі.

Перші тижні мати невпинно дбає про дитинча: чистить його шерсть, вилизує і регулярно поїть. Коли воно відходить надто далеко або намагається вислизнути, мати притягує його за хвіст.

Дитинча живе з матір’ю близько року. До того моменту, коли перейде на натуральну їжу, а на світ з’явиться нове покоління.

Кожне стадо зелених мавп має свою територію. Її розмір залежить зазвичай від кількості їжі на ділянці, придатній для харчування стада. У її захисті від суперників беруть участь особини обох статей.

Мавпи позначають свої володіння секретом мускусних залоз, розташованих на морді. Щоб залишити сліди, вони в певних місцях труться мордочкою об гілки і каміння. Ці знаки свідчать іншим про межі ділянки, що належить одному стаду. А воно може об’єднувати до 80 тварин і складається з декількох груп по 2-11 особин. Це молоді самці-холостяки, самці, самки і їх потомство. Самки тримаються разом, а самці ведуть більш розкріпачене життя.

Серед самок і самців існує сувора ієрархічна система. Дочка успадковує ранг своєї матері. Під час годівлі високоранговим особинам дістається краща їжа. Низькорангові особини зазвичай недоїдають, через що у деяких з них спостерігається випадання волосся і зміна кольору шкіри.

Самець-ватажок виконує сторожові функції. Якщо в загоні є кілька дорослих самців, то між ними постійно йде боротьба за лідерство. Самці, які досягли статевої зрілості, полишають стадо, а самки залишаються у ньому.

У новому загоні самець займає найнижчий ранг, але у нього є шанс підняти свій статус за рахунок відходу альфа-самця із загону або спробувати його вигнати. Коли так стається новий ватажок не дає підлеглим самцям спаровуватися з самками.

Зелена мавпа – практично всеїдна тварина. Але улюблені її ласощі – солодкі плоди, бруньки дерев, квіти і листя. Ще харчується плодами і насінням культурних рослин. Тож вона із задоволенням поїдає яйця, комах, гризунів і навіть пташенят.

Мавпи сприяють поширенню рослин. Вони з’їдають плоди, не розгризаючи насіння. Пройшовши через шлунково-кишковий тракт, вони з випорожненнями потрапляють у землю в місцях, досить віддалених від місця, де були з’їдені.

З раннього віку самки навчають дитинчат мисливських прийомів, де можна роздобути їжу і як відрізнити їстівні частини плода від неїстівних.

У природі мавпи іноді знищують посіви зернових культур, врожаї садів і плантацій, що спонукає місцевих фермерів полювати на них. Якщо ж доля до них прихильна, то ці мавпи можуть у природі дожити до 20-ти років, а в неволі – до 45-ти.

Зелені мавпи видають широкий діапазон звуків – вони гавкають, гарчать, верещать, кричать, стукають зубами, муркочуть і щебечуть. Кожен з них має своє значення: виховне, попереджувальне, погрозливе, жалісливе, грайливе, демонструюче ієрархічне положення тварини у стаді тощо.

Подібно до інших приматів, зелені мавпи використовують для вираження своїх почуттів і бажань міміку і жести.

Науковими дослідженнями встановлено, що зелені мавпи з Барбадосу стійкі до вірусу СНІДу. Але вони можуть бути переносниками окремих захворювань: сальмонельозу, шигельозу і особливо небезпечної інфекції – вірусу Марбург, що викликає геморагічну лихоманку.

Мавпа зелена
Зелена мавпа Подільського зоопарку
Мавпа зелена
Зелена мавпа Подільського зоопарку

ДОВІДКА

У Подільському зоопарку мешкає понад 220 тварин.

Понад 110 ссавців 38 видів:

парнокопитних 19 видів, 63 екземпляри;

копитних 4 види, 7 екземплярів;

мозоленогих 3 види, 6 ексземплярів;

хижаків 6 видів, 17 екземплярів;

гризунів 3 види, 12 екземплярів;

приматів 3 види, 6 екземплярів.

Понад 100 птахів 25 видів. З них 7 екземплярів хижаків 5 видів.

P.S. Кількість голів тварин є величиною не постійною і подається округлено.